французький екзистенціалізм (а камю ж п сартр)

У Сартра завжди йде мова про неповторну індивідуальність, про людську одиничність. Поняття самозаперечення підводить до самої середини сартрівського екзистенціалізму – філософії свободи. Людське існування є суспільним запереченням. Тому, мабуть, свобода – це ядро усієї антропології Сартра, стосовно до якої його онтологія є лише допоміжною будівельною спорудою.

Представлений Ж. П. Сартром і А. Камю (який, правда, був уродженцем Алжиру) французький екзистенціалізм не відрізняється тягою до вигадок чогось позамежного - Трансценден- ції або Буття, явлені в повсякденності. У бесіді з А. А. Вознесенським М. Хайдеггер сказав, що Ж. П. Сартр, який приїхав вивчати його філософію, не зрозумів в ній головного, бо не був німцем і не відчував, що в слові Dasein звучить Da-Sein; він не зрозумів, що в існуванні будь-якої людини повинна являти себе Буття. Тому екзистенціалізм Сартра постає зовсім земним, атеїстичним. Повсякденне життя людини, по Ж. П. Сартром, поне.

XIII Французский экзистенциализм (ж. -П. Сартр, А. Камю) 1. Экзистенциализм как направление мысли, его особенности во Франции. — Сартр. Имя Сартра постоянно сопрягают с образом XX столетия: «Ж. -П. Сартр. Свободное сознание и XX век» (1994) — так называется фундаментальная монография JI. Г. Андреева, «Век Сартра» (2000) —заглавие эссе видного французского писателя и философа Б. -А. Леви. В этом нет преувеличения. Жан-Поль Сартр — романист, автор новелл, драматург, литературный критик, философ, политик — стал олицетворением трагических исканий столетия, его «одиночества и свободы».

Французский экзистенциализм (Ж.П.Сартр, А.Камю, Г.Марсель). Во французском экзистенциализме можно выделить две его формы: консервативно-католический и радикальный атеистический. Яркий представитель экзистенциализма в ХХ в. Во Франции - Жан Поль Сартр (1905-1980), философ, писатель, искусствовед, общественный деятель. Автор ряда философских работ: «Бытие и Ничто», «Воображение», «Экзистенциализм - это гуманизм» и т.д.

Ж. - П. Сартр, А. Камю. Религиозный экзистенциализм обращен к вере в Бога и его существованию. Ответственность, которую в христианстве берёт на себя Бог, искупая вину людей, в экзистенциализме целиком и полностью взваливает на свои плечи каждый человек, а неизбежность смерти, о которой говорится в атеистическом экзистенциализме есть не что иное, как просто утрата веры во Всевышнего. Атеистическая ветвь ищет основания для своей философии в замкнутой человеческой экзистенции. Сартр подразумевает его заброшенность в момент принятия решения, когда перед человеком стоит несколько вариантов.

2. Ж.-П. Сартр - теоретик екзистенціалізму у літературі. 3. Вплив екзистенціалістських ідей на творчість А. Камю. 1. Екзистенціалізм як напрям філософії та літератури. Його особливості. Екзистенціалізм - (лат. існування) напрям у філософії та одна із течій модернізму, де джерелом художнього твору став сам митець, який висловив життя особистості, відтворивши художню дійсність, яка розкрила сенс життя взагалі. Дана течія у літературі виникла після Першої світової війни, сформувалася у 30-40-ві роки, найбільшого розквіту досягла у 50-60-х роках XX століття. Серед письменників, які водночас виступ.

Екзистенціалізм у французькій літературі. Мотиви абсурду, свободи вибору, смерті тощо у творчості Камю. Роман «Чума» Альбера Камю, його зв’язок із екзистенціалістською філософією. Альбер Камю (1913— 1960) — французький прозаїк, публіцист, філософ. Його творчість мала значний вплив на розвиток європейської культури XX ст. 1946 р. А. Камю завершив роботу над одним із кращих своїх творів — романом «Чума». Моральні проблеми, що постають на сторінках роману, автор теж намагається вирішити з позиції філософії екзистенціалізму. Світ абсурдний, визнає автор, і людина повинна мужньо це визнати. Але абсурдність світу не виправдовує небажання людини жити за законами совісті, честі, обов’язку.

Французький екзистенціалізм, першим видатним твором якого була праця Сартра "Буття і Небуття" (1943), у ряді пунктів не погоджується з доктриною Хайдеггера. Філософія Сартра – це самостійне перетворення поглядів Хайдеггера у свого роду суб’єкгивістську метафізику. Він прагне надати ідеї волі соціальне значення, глибоко далеке хайдеггеровской думки і, у той же час, надати ідеї "ситуації" конкретно-історичний зміст. Нарешті, він користується старою логікою і старою термінологією, що восходят до французької традиції.

Камю вважав основним питанням філософії. французький філософ Ж.-П. Сартр (1905 - 1980) аналізував форми буття в світі людей (в книзі «Буття і Ніщо»). У статті «Екзистенціалізм і гуманізм» Сартр пише про те, що в людині існування передує сутності. Наші батьки «подарували» нам існування, сутність кожному треба буде знайти самостійно (відповівши на «кляті» питання). Людина подібна акторові, який виявив себе на театральній сцені в середині вистави.

Камю вважав основним питанням філософії. французький філософ Ж.-П. Сартр (1905 - 1980) аналізував форми буття в світі людей (в книзі «Буття і Ніщо»). У статті «Екзистенціалізм і гуманізм» Сартр пише про те, що в людині існування передує сутності. Наші батьки «подарували» нам існування, сутність кожному треба буде знайти самостійно (відповівши на «кляті» питання). Людина подібна акторові, який виявив себе на театральній сцені в середині вистави.

Екзистенціалізм М. Гайдеґґера, Ж.-П. Сартра, А. Камю, К. Ясперса. Людина в загальній структурі буття. Сенс існування. Екзистенціалісти на противагу класичному онтологізму і гносеоло-гізму прагнуть зробити людину центром філософських роздумів. За Ж.-П. Сартру, екзистенціалізм - це істинний гуманізм, тому що він не розглядає сутність людини як щось стало, що склалося, цільне за типом предмета. Сутність людини - результат його існування, а існування-це відвертість. Яким людина сама себе робить, таким він і стає. Екзистенціалізм акцентує увагу на волі людини, яка сама в практичній дії вибирає себе. У центрі уваги екзистенціалізму проблема співвідношення свободи і відповідальності.

А. Камю. С. де Бовуар. В 1940—1950-е годы экзистенциализм получил распространение и в других европейских странах . Если Ф.Кафка только ставит проблему абсурдного мира, то в творчестве А.Камю и Ж.-П. Сартра абсурдный мир - это точка отсчета. Жан-Поль Сартр (1905-1980) – преподаватель философии, участник Сопротивления (перенес фашистский плен), интеллектуал, последовательный в своих убеждениях принципиальный человек.

Екзистенціалізм протиставляє людині суспільство як щось чуже, вороже, абсурдне, що руйнує внутрішній світ індивіда, його свободу.Екзистенціалісти не визнають ніяких загальних принципів моралі, вони вважають, що кожна людина сама вирішує, що слід вважати моральним чи аморальним. Основоположник німецького екзистенціалізму Мартін Хайдеггер був учнем Гуссерля. Спираючись на гуссерлевскій феноменологію Хайдеггер прагнув розкрити "сенс буття" через розгляд людського буття. Поява самої знаменитої книги Хайдеггера "Буття і час" ознаменувало виникнення нового напрямку. Французский экзистенциализм XX века (А.Камю, Ж.П. Сартр, Г. Марсель). studopedia.su - Студопедия (2013 - 2021) год.

Экзистенциализм (лат. exsistentia – существование) – философия, которая в качестве подлинного изначального бытия признает только само переживание человеком своего существования. Экзистенциализм привлекает своей озабоченностью, глубокой искренностью чувств и выстраданных оценок того мира, в котором оказывается индивид, а также анализом самочувствия человека, помещенного в различные социальные ситуации, в том числе в ситуации между жизнью и смертью, здоровьем и болезнью, обретением близких и их потерей, свободой и несвободой и т.п. Главная его проблема – отчуждение индивида от общества.

Екзистенціалізм у французькій літературі. Ж.-П.Сартр «Нудота». А.Камю «Сторонній». ⇐ ПредыдущаяСтр 2 из 2. 1. Основні філософські категорії екзистенціалізму. 2. Художнє втілення ідей екзистенціалізму: поетика твору «Нудота»: особливість жанру щоденника. 3. Стан нудоти як усвідомлення буття світу. 4. Категорії смерті, свободи, відповідальності у творчості А.Камю. 5. Поетика роману «Сторонній» Камю: абсурдна людина. Своєрідність структури.

У посібнику висвітлено розвиток основних напрямів, течій, стилів у художній прозі XX століття. Розкрито своєрідність реалізму, модернізму, постмодернізму, а також перехідних явищ доби. Проаналізовано шедеври мистецтва слова різних національних літератур в аспекті провідних тенденцій епохи та індивідуальних пошуків письменників. Запропоновано низку запитань, завдань для самостійної роботи, тестів для самоконтролю - Основні тенденції розвитку прози XX століття - Практичне заняття на тему: A. Камю та французький екзистенціалізм. Аналіз роману Чума - Альбер Камю(1913-1962).

Екзистенціалізм «Екзистенціалізм — це гуманізм», — проголошує Сартр. І дійсно, у захисті свободи та самостійності людської особистості, що існує в епоху тоталітаризму й дегуманізації, полягає справжній, не абстрактний гуманізм екзистенціалістів. Альбер Камю А.Камю брав активну участь і в громадському житті. У 1934 році вступив до комуністичної партії, яку покинув через три роки, проводив антифашистську пропагандистську роботу, організував самодіяльний театр, співробітничав з незалежною лівою пресою. У цей час почалася його письменницька діяльність.

Экзистенциализм (от позднелат. existentia – существование) – литературное течение XX столетия, выявляемое с достаточной отчетливостью, главным образом, во Франции накануне, во время и сразу после Второй мировой войны. Экзистенциализм был представлен здесь писателями, выступавшими одновременно и как философы-экзистенциалисты. Это Г. Марсель, Ж. П.Сартр, А. Камю. В литературе экзистенциализма человек, попавший в трагическую, «пограничную» ситуацию должен «выбрать» самого себя. Сюжет обычно иллюстрирует философские идеи экзистенциализма. А выбор героя демонстрирует «правду» бытия, растолкованную .

Ж.-П. Сартр ЕКЗИСТЕНЦІАЛІЗМ – ЦЕ ГУМАНІЗМ. В кн.: Сумерки богов. – М.: Политиздат, 1989. – c. 319-344. Я хотів би виступити тут на захист екзистенціалізму від низки докорів, висловлених на адресу цього вчення. 5 Французькі екзистенціалісти-атеїсти, про яких пише Сартр, це А. Мальро, А. Камю, М. Мерло-Понті, учні і послідовники Сартра (С. де Бовуар та ін.), які групувалися навколо журналу «Тан модерн». 6 Дідро Дені (1713-1784) – французький філософ-матеріаліст, письменник, теоретик мистецтва, організатор і редактор «Енциклопедії». В філософських творах відкидав ідеалізм і дуалізм, вважав матерію єдиною субстанцією, причина існування якої знаходиться в ній самій.