метлинський рідна мова аналіз

Амвросій Метлинський (1814-1870). Аналіз творчості, критика, Українська література ХІХ століття (конспекти лекцій) Серед набутку українських поетів-романтиків помітне місце, відзначаючись оригінальністю й змісту, й форми, посідає творчість Амвросія Метлинського. Саме в ній, супроводжувана багатством мотивів, сюжетів, колоритних образів, настроями туги й жалкування за минулим, знайшла грунтовну розробку тема колишньої козацької волі — тема, що стала вагомою складовою у формуванні поетичного образу України національним письменством першої половини ХІХ ст. Амвросій Лук'янович Метлинський нар.

Рідна мова. Метлинський Амвросій. Надіслати Розповісти Цвірінькнути. Рідна мова, рідна мова! Мов замер без тебе я! Тільки вчую: рідне слово Обізавалось, мов сім'я; Обізвався батько рідний. Що умер за козаків; Мов народ, учулось, бідний Застогнав із-під ляхів! І здається: кінь ретивий Топче наших ворогів; І бачся: Дніпро спесивий Спину гне з-задля човнів. Понеслися наші хлопці, Зашуміла хвиля гень. І при місяці, й при сонці, Їдуть ніччю, їдуть вдень! Було щастя, були чвари, — Все те геть собі пішло; І як сонце із-під хмари — Рідне слово ізійшло. Прийняло козачі річі, Регіт, жарти, плач.

Від початку творчості Метлинський займався вивченням української мови. В 1839 році видав «Думки, пісні та ще дещо» – збірник народних пісень та власних віршів, написаних українською мовою. «Можливо, настане час, коли в епоху зневаги української мови любов до неї проснеться. Метлинський поєднав у собі великий досвід європейської культури та української народної традиції, поет-романтик розумів великий потенціал рідної мови і заслужено ставив її в один ряд з мовами європейськими. Завдяки Амвросію Метлинському вдалося зберегти унікальну фольклорну ідентичність українців, яка найбільше зосереджена у пісні – «душі народу».

Амвросій Метлинський (псевд. — Амвросій Могила; 1814, с. Сари, тепер Гадяцького р-ну Полтавської обл. — 10.07.1870, м. Ялта) — поет — романтик, перекладач. Навчався в Харківському і Києвському університетах. Дещо пізніші твори А. Метлинського (40—50-х років) продовжили вже опрацьовані мотиви («Рідна мова», «Ополчение казаков») і водночас виявили нові риси — вищу питому вагу біографічного («Ще день життя минувся.»), лаконізацію лірики. Головна її частина «позначена справжнім обдаруванням і відмітна особливою художністю» (М. Костомаров). Творчістю А. Метлинського українська література на певному етапі свого розвитку визначила погляд на роль історії у формуванні свідомості.

А.Метлинський був захоплений своїм учителем за бездоганне знання мов, а ще більше – за знання народної творчості. На все життя Метлинський залишиться вдячний своєму “батькові по книжкам”. Потяг до знань, прагнення якнайбільше принести користі рідному народові спонукали А.Метлинського продовжити навчання у Харківській гімназії, в якій зблизився з учителем П.Тиховичем. У своїх лекціях П.Тихович віддавав перевагу класичній спадщині; лекції професора російської словесності В.Якимова кінчалися на Карамзіні; ад’юнкт кафедри римської словесності С.Лук’янович також ігнорував сучасність, визнаючи тільки норми класицистичної поетики.

Народныя Южнорусскія пђсни. Изданіе Амвросія Метлинскаго. Кіевъ. Въ университетской типографіи. Народився Метлинський 1814 року в селі Сарах Гадяцького повіту на Полтавщині. Початкову освіту дістав у повітовій школі, де вчився під керівництвом М. Макаровського, автора поем "Наталя" й "Гарасько". Потім А. Метлинський учився в Харківській гімназії та в Харківському університеті, курс якого закінчив року 1835. Якийсь час А. Метлинський працював на посаді бібліотекаря університету, а року 1843, склавши іспит на магістра, посів місце професора "русского языка и словесности". 1849 року А. Метлинський переходить на працю до Київського університету, а р. 1854 знов п.

Амвро́сій Лук'янович Метли́нський (*1814, с. Сари, Гадяцький повіт, Полтавська губернія — † 29 липня 1870, Ялта) — український поет і етнограф, фольклорист, перекладач, видавець, професор Харківського (1848–1849) та Київського (1849—1854) університетів. Народився в сім'ї дрібного поміщика. Вчився спочатку у Гадяцькій повітовій школі, а потім в Харківській гімназії та університеті. У 1835 році закінчив етико-політичний відділ Харківського університету зі ступенем кандидата. У серпні 1837 року працював.

Рідна мово, рідна мово! Мов замер без тебе я! Тільки вчую рідне слово, Обізвалась мов сім'я. Один з учнів Метлинського в своїх споминах каже, що двері його хати завсігди були відчинені для студентів і взагалі, мабуть, ніколи не зачинялися, бо він дуже близько стояв до своїх слухачів, особливо ж до тих, хто любив Україну і кохався в її піснях. Кобзарі та бандуристи були звичайними його гостями. В передмові до «Народ. южно-русск. песенъ» Метлинський писав: «Живое народное слово, исполненное прадедовскихъ поученій, долголетней богатой житейской опытности.

Рідна мово, рідна мово! Мов замер без тебе я! Тільки вчую рідне слово, Обізвалась мов сім'я. Один з учнів Метлинського в своїх споминах каже, що двері його хати завсігди були відчинені для студентів і взагалі, мабуть, ніколи не зачинялися, бо він дуже близько стояв до своїх слухачів, особливо ж до тих, хто любив Україну і кохався в її піснях. Кобзарі та бандуристи були звичайними його гостями. В передмові до «Народ. южно-русск. песенъ» Метлинський писав: «Живое народное слово, исполненное прадедовскихъ поученій, долголетней богатой житейской опытности.

Головний мотив балад А. Метлинського – доля нації, її культури, мови. Більшість дослідників (А. Шамрай, М. Яценко, Г. Нудьга) твердили, що тема історичного минуло-го, часів козаччини як щастя і волі засвідчує в ньо-го зв’язок не з історичними джерелами, а з народ-ним епосом – думами, історичними піснями, пере-казами. Громадянська позиція поетів-романтиків Пол-тавщини очевидна: вони прагли захистити рідну мову, довести її спроможність до написання сер-йозної літературної творчості, розширити жанро-во-стильові межі нової української літератури. Цим керувався П. Білецький-Носенко, створюючи свої балади. На цьому наголошував Л. Боровиков

Під його впливом Метлинський вивчив польську та чеську, переклав «Краледворський рукопис», сербські та словацькі народні пісні. Разом із Миколою Костомаровим Амвросій Метлинський учителював у приватному благородному пансіоні для хлопчиків Адольфа де Роберті. У 25 років Амвросій Метлинський під псевдонімом Амвросій Могила видав свою першу й останню збірку поезій та перекладів «Думки і пісні та ще дещо». У 29 років Метлинський захистив дисертацію і став професором словесності Харківського університету. Він отримував чималу платню і, не маючи власної родини, роздавав гроші родичам і бідним студен.

6. Мова Метлинського: теоретичні його погляди на значіння української мови. 7. Що нового вносить Метлинський в українську поезію супроти попередніх письменників? 30-ті роки. Любов до рідного слова Метлинський уважав ніби-то обов'язком любови до батьківщини, і в одному з його творів зображується сумна доля „Зрадника“, що „зневажає родину“. Ми не знаємо про відносини Метлинського до Харьківського гуртка українських літераторів, але можна гадати, що він поділяв їхню прихильність до українського слова і в єднанні з ним він черпав нове натхнення.

Одна мова для всього людства, перш усього, справа не актуальна. Це справа далекого-далекого майбутнього. Це клопіт не наш, не наших дітей і не наших онуків та правнуків. Не скоро заговорять однією мовою і визнають її за свою рідну індійці, китайці, росіяни, українці і т. ін. На ще підуть не сотні, а тисячі років. До того часу пишно розквітнуть мови всіх народів на всіх континентах і ті мови, на яких зараз література ще тільки зароджується.

Рідна мова. породжує у Євгена Рафаловича глибокий внутрішній психологічний конфлікт і далеко не однозначне сприйняття Реґіни. готовності вчителя загальноосвітньої школи до. звернення під час аналізу художнього твору у. Рідна мова. десятикласникам перелік Франкових творів, більшість із яких уведені до шкільної програ-ми, що мають кіноверсії (повість Захар Беркут (фільм із однойменною назвою), роман Основи суспільності (детективний серіал — Злочин з багатьма невідомими), драма Украдене щастя (серіал із однойменною назвою, події в якому відбуваються на початку ХХІ ст. з відповідною трансформацією Франкового сюжету та героїв під сучасний контекст) та повість Перехресні.

Збирання пісень Метлинський почав, очевидно, ще з кінця тридцятих років і продовжив його до часу видання свого збірника ("Народные южнорусские песни"). Збірник "Народные южнорусские песни" був надрукований в 1854 р. Відкривається "Передмовою", у якій видавець висвітлив важливе значення народної поезії, якою уславлюється народ, але ті, хто створив її, невідомі. Розділ поділений на підрозділи: 1. Колискові; 2. Любовні; 3. Весільні; 4. Сімейно-родинні; 5. Поминальні Другий розділ - пісні "годовие": 1. Веснянки; 2. Русальні; 3. Купальські; 4. Петрівочні; 5. Косарські; 6. Гребецькі; 7. Зажнивні; 8. Осінні. Він дає чіткі пояснення, у який час виконуються ці пісні.

Типологічний аналіз у роботі використано для порівняння мотивів і образів у творчості представників харківської романтичної школи. Застосовується порівняльний метод (порівняння творів Якова Щоголева та українських романтиків). Тексти письменників-романтиків аналізуються з залученням герменевтичного методу.

У своїй поезії «Рідна мова в рідній школі!» автор закликає українців не забувати свої корені, не нехтувати славним минулим наших пращурів, не соромитися того, що ми засвоїли з молоком матері: Рідна мова! Рідна мова! Що в єдине нас злива, — Перші матері слова, Перша пісня колискова. Немає мови — нема і народу. А як можна сказати, що такого народу, як український, немає? Український народ завжди славився своєю волею і тим, що ніколи не корився чужинцям. І поет у своєму вірші закликає до того, що краще нам стати німими, ніж розмовляти чужою мовою, скоритися, стати на коліна: Краще нам німими стат.